Тетяна Чорновіл Не журись
Чом ти сумний сьогодні дуже?
Не звеш «Киць-киць!», не тупнеш «Брись!»…
Зітри з щоки сльозинку, друже.
Я тут, з тобою. Не журись.
На кривдника я нявкну грізно,
Мов дикий ягуар чи рись!
Ти зразу посміхнешся, звісно,
І сліз не стане. Не журись.
В зітханнях теж немає зиску,
Погладь по спинці, як колись.
А я доїм твою сосиску…
Все буде добре. Не журись.
21.04.2017 09:36 Надія Крайнюк => © |
 Чудово, пані Тетяно! Я Вам аплодую з усіх сил! Яка краса! Та ще й на одну і ту ж саму картинку. Треба ж! |
29.03.2016 09:29 Оля Стасюк => © |
 Ой як мило)))) |
22.03.2016 10:24 Анна Харченко => © |
 Чудовий вірш, просяктнутий теплом дружби. Дуже сподобалось) |
21.03.2016 08:20 Ольга Шнуренко => © |
 Домашні тварини - наші справжні друзі! ЦІкавий сюжет і монолог кота! Це справжня дружба і доброта... |
21.03.2016 07:59 Георгій Грищенко => © |
 Це класика чутлива не тільки для дитини. Дякую за можливість три рази перечитати цей вірш. |
21.03.2016 06:29 Каранда Галина => © |
 наче й посміхає, але сумно... |
21.03.2016 01:54 Серго Сокольник => © |
 Наче й дитяче (а й дитяче ж))) а як хочеться... щоб... тебе... по спинці... |
21.03.2016 00:57 Олена Коленченко => © |
 Іноді "Брати наші менші" розуміють нас краще, аніж люди...Добрий і повчальний вірш! Дуже сподобалось!) |