В гості до сонця

з рубрики / циклу «ДИТИНСТВО»

Як темну сутінь нічка зранку

Між снів розсіяла безсило,

Привітне сонце крізь фіранку

Мене у гості запросило!

Стрибало зайчиком потроху,

Манило тепло промінцями...

Хоч я й маленька, та дорогу

Знайду до сонця манівцями.

Свою новеньку сукню вдіну,

Як пані, в маминім намисті

Майну до сонця на гостину

В небесні далі променисті.

Лечу! Лечу, мов маю крила,

У вись, де сонце заяснилось.

Та оченята враз відкрила…

Невже це все мені наснилось?

Візьміть участь в обговоренні

15.07.2014 12:03 Тадм => ©

чарівно :)

13.07.2014 15:49 Деркач Олександр => ©

Чудово)

10.07.2014 22:47 Антоніна Грицаюк => ©

Такий світлий, чудовий дитячий віршик!

10.07.2014 16:17 Ем Скитаній => ©

чудово! дитячи польоти у сні - казкова річ!..

Приємні емоції ))

Гарно і мило)

Чудово!!!) Вірш гармонійний світлинці! Супер!

та ну, такий сумний кінець...*((( але віршик класний:)

{#}

Гарно! Безпосередньо і справді по-дитячому!

{#}