Я летіла до тебе
До тебе я із лютої зими
Летіла снігом чистим і безгрішним,
Торкалась щік так лагідно, неспішно
Білянкою із ніжними крильми.
Прогладивши безмежністю уяв
Турбот міжбрів’я, вигнуте дугою,
Черемхою п’янила і весною,
Ти - усмішкою легко обіймав.
Потанувши між кутиками губ,
Втамовувала безроздільно спрагу,
Щоб, віднайшовши власну рівновагу,
Сильнішим став, аніж могутній дуб.