Війна
з рубрики / циклу «Ми - діти твої, Україно!»
Ми не хотіли війни,
Ми хотіли миру!
Поверніть нам усіх,
Що лягли в могилу!
Ми не хотіли війни!
Ми хотіли сонця.
Щоб світило воно
У квартир віконця.
Знову впав десь солдат, чиясь мати плаче,
По зчорнілій землі тече кров гаряча.
Чорні хустки, труна, білі квіти мовчки
Кладе юна вдова, плачуть її дочки.
Смутку стрічка одна обв`яже знов фото.
Миті тиша німа.. Війна. Звідки? Хто ти?
Ми втрачаємо кращих, лишивши найгірше,
Забуваємо правду й не згадуєм більше.
Знову ворог підступний ділить нас на частини.
Ми ж - єдиний народ, ми велика родина!
Якщо разом боротись, поруч брату із братом,
Не здолає нас ворог ані "Смерчем", ні " Градом " .
Ми козацької крові, шляхетного роду!
Найсвятіше нам – воля й щастя народу.
Ми ладні померти за нашу Вкраїну,
Тільки б біди відвести, захистить від руїни.
Ми не хотіли війни,
Ми хотіли миру!
Так багато братів
Полягло у могилу...
Ми не хотіли війни!
Ми хотіли сонця.
Щоб світило воно
У квартир віконця
