Там, де зорі шепотом зайшлись
Ніч крізь неозорі сита Часу
Сіє сни. Їх відблиски відразу
Тануть у туманності Колись.
Не світай на хвилі цього сну,
Я з тобою в шепоті розтану.
Серце стиш, бо всю жагу туманну
За межею Часу не збагну.
Хай з імли небесної вгорі
Мить за миттю ніч стікає лунко
Трепетним чуттям твого цілунку
В палахкому відблиску зорі.
