Затихають гомони гримас
Затихають гомони гримас.
Котик тихо мружиться на сонце.
Як же ми в цій хвилі перифраз...?
На якому ми згубились кроці?...
Може, там, де вірили у щось.
Чи коли згубилися на площі.
Чи коли тремкий вогнистий дощ
Раптом все затер у нас хороше.
Чи коли кохали без зізнань.
Чи коли поставили паркани.
Чи коли згубили раптом грань
Між знайомством, дружбою й коханням.
Чи коли збагнули раптом все
І злякались, як маленькі діти.
Досить, милий. Завтра понесе
Вітер змін нас нарізно по світу.
