27.03.2016 20:17
лише 18+
119
    
  5 | 5  
 © Оля Стасюк

Затихають гомони гримас

Затихають гомони гримас

Затихають гомони гримас. 

Котик тихо мружиться на сонце. 

Як же ми в цій хвилі перифраз...? 

На якому ми згубились кроці?... 


Може, там, де вірили у щось. 

Чи коли згубилися на площі. 

Чи коли тремкий вогнистий дощ 

Раптом все затер у нас хороше. 


Чи коли кохали без зізнань. 

Чи коли поставили паркани. 

Чи коли згубили раптом грань 

Між знайомством, дружбою й коханням. 


Чи коли збагнули раптом все 

І злякались, як маленькі діти. 

Досить, милий. Завтра понесе 

Вітер змін нас нарізно по світу. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.03.2016 17:16  Тетяна Чорновіл => © 

Олю, нехай раптом війнуть вітри добрих чудових змін!!!

 28.03.2016 08:59  Тетяна Белімова => © 

Може, це доля така?
Гарний вірш))

 27.03.2016 20:38  Каранда Галина => © 

а може й не нарізно... гарно)