Я ще довіряю
Цей світ-бо сам доводиться до краю,
Він підлість всім приписує в вину.
Я старомодна. Я ще довіряю.
Я ще людей так просто не мину.
А зрештою, чому минати мушу?
У мене слово є, мій давній щит.
Йому колись давно віддала душу,
Натомість взявши цілий оковид.
А треба ж захист - з гніву і напруги
Потоком крові вдарила весна.
Поезія, моя стара кольчуга,
Мені уже до серця приросла.
На ній вже є подряпини від скверни,
Вона спиняла стріли і мечі.
І навіть світський осуд, ворог темний,
Її скривавив трохи на плечі.
