29.03.2016 05:54
18+
116 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Дністран Оксана

Впусти весну

Відкрий вікно, впусти весну у душу, 

Я з нею впурхну попри застороги, 

Крильми твій спокій віковий порушу, 

Візьму коханням в кругову облогу.

Віддай його, навіщо він без мене, 

Архівний пил не гріє довго пам’ять, 

Поглянь, вже щастя вбралося в зелене, 

Його твій холод непроникний ранить.

Я відігрію льодяні замети

Розчарувань колишніх і подразнень, 

Та, у весни узявши амулети, 

Сповна уяві запозичу вражень.

Вгойдають хвилі місячну доріжку, 

Узор по ній морськими зірочками

Всю вишию, мов небо, по маніжці

Пройдуся гладдю, наче квіточками, 

Як мрію, зацілую наостанок, 

Наситивши настійністю у подив, 

Верну твій спокій може десь під ранок…

Відкрий вікно, впусти легкий мій подих.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 31.03.2016 05:44  © ... => Тетяна Белімова 

Щиро дякую, Таню. Дуже ціную Вашу думку, тому дуже приємно чути такі теплі слова. 

 31.03.2016 05:42  © ... => Серго Сокольник 

Ви мене втішили )))))) 

 31.03.2016 05:42  © ... => Каранда Галина 

Щиро дякую, Галино! 

 31.03.2016 05:42  © ... => Тетяна Чорновіл 

Спасибі, Таню! 

 30.03.2016 08:41  Тетяна Белімова => © 

"Архівний пил не гріє довго пам’ять" - оці рядочки просто вразили... А ще це: "Як мрію, зацілую наостанок, /Наситивши настійністю у подив, / Верну твій спокій може десь під ранок…//
Надзвичайний твір! Забираю в улюблене!  

 29.03.2016 23:04  Серго Сокольник => © 

Я спробую))) 

 29.03.2016 21:29  Каранда Галина => © 

чудова еротична поезія, як на мене) 

 29.03.2016 09:49  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарно!Трепетне відчуття.