31.03.2016 07:47
для всіх
146
    
  5 | 5  
 © Дністран Оксана

Віддай мені любов

Віддай мені порепану любов, 

Що без струмків сумісних пересохла, 

Від пересудів і людських обмов

У жовчогінну запеклася охру.


Віддай її, я зчищу увесь пил

Пісків пустельних, втоптаних юрбою, 

Сплету надриви тонкострунних жил, 

І забинтую рани від двобоїв, 


Умию росами замурзане лице, 

Як у дитяти, що батьків згубило, 

Скупаю у любистку з чебрецем, 

Щоб ожила, ввіллю в судини сили.


Я їй співатиму мелодії пісень, 

Які мені нашепче вітер ночі.

Прошу єдине - не кидай лишень

На призволяще помирати в корчах.



Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.03.2016 21:52  Панін Олександр Мико... => © 

Відроджую зневажену любов,
Цілунками і співами лікую,
Вона ж мене рятує знов і знов,
У тяжку мить, недобру, громовую...
А він нехай вирішує мерщій,
День кожний трохи причиняє двері,
Все важче буде
на поріг ступити мій,
Ми із коханням двоє у оселі.

 31.03.2016 20:47  Каранда Галина => © 

гарно

 31.03.2016 17:39  Світлана Рачинська => © 

Дуже прониккливо і майстерно.... В цих рядках живе слово... чудово!

 31.03.2016 15:32  Ольга Шнуренко => © 

Цікаві обази, знову неординарні, але пару слів я б замінила:

порепаний - це розмовне слово, а літературне - потрісканий;

замурзаний - також розмовне, а синонім - забруднений

АЛЕ Оксаночко, все на твій розсуд...

Все рівно я поставила ЧУДОВО!

Мої поправки - це дрібниці у порівнянні з багатством твого художнього мислення і своєрідного бачення оточуючого світу...

 31.03.2016 08:37  Тетяна Белімова => © 

Вражає... І мова ЛГ, і образ знівеченого кохання...