Я ПОДУМАЛА...

Я ЗНАЮ, ЩО ТИ ЦЬОГО НЕ ПРОЧИТАЄШ. НАС ОЦІНЯТЬ ІНШІ.

Я ТЕБЕ ПОЧАЛА ПО-МАЛУ ВІДПУСКАТИ,

НІ, НЕ ГЕТЬ ВСЬОГО... НА ТРОШКИ.

ПЕРЕСТАНЬ МЕНЕ ВТРАЧАТИ... НЕ ВИЙДЕ...

В НАС ЖИТТЯ В ГОРОШОК.

ТИ МЕНІ ДОРОЖЧИЙ ВІД УСІХ

І ЗА ЦЕ ТЕБЕ СКУВАЛА.

В ТЕБЕ СВІЙ ШЛЯХ СЕРЕД ТИСЯЧІ ДОРІГ,

ВІДПУЩУ - Я СТІЛЬКИ РИЗКУВАЛА...

ХАЙ ВЕСНЯНІ ГРОЗИ НАГАДАЮТЬ ДНІ

ЗАТИШНІ, БЕЗХМАРНІ, МИ НЕ ЗЛОПАМ`ЯТНІ

І ЗА ЦЕ НЕ СТІЛЬКИ БОЛІСНО МЕНІ,

СКІЛЬКИ ВСЕ КАРБУЄТЬСЯ У ПАМ`ЯТІ.

НЕ ВТРУТЯТЬСЯ НЕБЕСНІ СИЛИ:

ЗАНАДТО ВЖЕ РІЗКІ КОНТРАСТИ.

ХТО РИЗИКУЄ НАЙДОРОЖЧИМ,

ТОЙ МОЖЕ БОЛІСНО УПАСТИ, ПРОПАСТИ.

Я ЗНАЮ, ТАК ЗАВЖДИ НЕ БУДЕ.

Я ЗНАЮ, Я ВЖЕ ТУТ БУЛА.

ПРСТИ МОЇ ХВИЛИНИ СЛАБКОСТІ,

ЯК ЩЕЗНЕ ВІРА... ВОНА ЖИЛА...

ЗМИРИТИСЬ, ПРАГНУТИ,ЗНАЙТИ

ЧИ ПРОКЛИНАТИ ВІЩИЙ БІЙ.

Я З БІЛИМ ПРАПОРОМ В РУКАХ

ПОГОДЖУСЬ З ТИМ, ЩО ТИ НЕ МІЙ.

ЧИТАЙ МОЇХ ОЧЕЙ РОЗРАДУ

У ВІДЗЕРКАЛЕННІ ВЕСНИ.

НЕ ТИ... А ВИ ТАК СХОЖІ.

ХТОСЬ СТЕРЕЖЕ МОЇ ПУХНАСТІ СНИ...

Я ЗВИКАЮ, БУДУ САМОСТІЙНА,

ГОРДА, ГІДНА І ЧУТЬ-ЧУТЬ СУМНА...

І ЯКЩО ЛЮБОВ ТВОЯ ПОСТІЙНА -

Я НІКОЛИ НЕ ЗАЛИШУСЯ ОДНА!

Візьміть участь в обговоренні