Чому так сталось, тату?
Скільки вже пройшло, я тебе не бачу
Зате точно знаю, що ти не лінивсь
Відкривай вікно, я тебе побачу
Бо сьогодні знову, ти мені приснивсь.
Де б не їздив я, знову повертався
На мосту стояв ти, завжди цілував
І в житті ніколи, ти не відвертався
Та чому так сталось, я не відчував.
На подвір’ї сонце бачу нашу хату
Та ніхто не знає, серденько щемить
Залишив назавжди ти наш рідний тату
Одиноко мама, на мосту сидить.
Посходились знову, твої онучата
Посідали рядом, діти за столом
А на серці сльози, бо нема вже тата
Тільки мама гріє, батьківським теплом.