04.04.2016 05:20
для всіх
120
    
  1 | 1  
 © Наталия Яценко-Мельник

Чи прийде час?

Чи прийде час, коли затихнуть болі, 

Коли свою я викричу печаль, 

Коли змирюсь із світом і собою, 

І стану знов міцна, неначе сталь?


Чи прийде час? Бо нині туга, туга, 

Впилась в нутро осиковим кілком, 

Тягну печаль, немов селянин плуга, 

Хилюсь верби плакучим раменом.


Душа, як рана, мокне в сукровиці, 

Мій власний крик мене розпанахав, 

Так ріже небо гостра блискавиця

Під грому сотні й тисячі октав.


Всі кола пекла…сажа і лахміття, 

Де було серце…темінь і смола.

Згина бажання жити кволі віти, 

Зів`ялу крону, плачучи, схиля.


Стиска розпука груди…і за горло

Трима тисків розплавленим свинцем, 

А я молюсь питанням в небо знову—

Чи буду мать життя, а не оце?


Чи прийде час, коли круком полине

В тумани забуття моя печаль, 

Коли її я вип`ю до краплини.

І стану знов міцна, неначе сталь?



2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!