Чи прийде час?
Чи прийде час, коли затихнуть болі,
Коли свою я викричу печаль,
Коли змирюсь із світом і собою,
І стану знов міцна, неначе сталь?
Чи прийде час? Бо нині туга, туга,
Впилась в нутро осиковим кілком,
Тягну печаль, немов селянин плуга,
Хилюсь верби плакучим раменом.
Душа, як рана, мокне в сукровиці,
Мій власний крик мене розпанахав,
Так ріже небо гостра блискавиця
Під грому сотні й тисячі октав.
Всі кола пекла…сажа і лахміття,
Де було серце…темінь і смола.
Згина бажання жити кволі віти,
Зів`ялу крону, плачучи, схиля.
Стиска розпука груди…і за горло
Трима тисків розплавленим свинцем,
А я молюсь питанням в небо знову—
Чи буду мать життя, а не оце?
Чи прийде час, коли круком полине
В тумани забуття моя печаль,
Коли її я вип`ю до краплини.
І стану знов міцна, неначе сталь?
2013