Вирує ніч
Вирує ніч і, граючись шибками,
Мене колише Дарницький вокзал.
Вітраж ілюзій, змочений дощами,
Розбивсь на сотні крихітних дзеркал.
Солона спрага. Подихом міфічним
Жадає душ незасклений балкон.
Холодний місяць мертвими губами
Шепоче щось і рве на шмаття сон.
Я чую в тиші серця дикий стукіт,
А мить якась пригіркла і терпка.
-Іду, іду, -злітають крила-руки,
Та мокрий килим ноги обпіка.
2012
