Апокриф
Було пекло, не йшли дощі,
пекло і пекло,
висихали річки, смерть косила старих і малих…
А мудрець казав: «Слухайте апокриф.
Чуйте, чуйте мене, але…може й не так було…
Ще тоді, коли Всесвіт був—чорна діра,
Ще коли часу не було, цього відліку літ,
Бог створив чоловіка Ату
і жінку Ліліт,
Ну й те дерево, знаєте ж,
древо зла і добра.
Та й сказав: «Не їжте від нього плоди,
Бо пізнаєте мудрість і сором, накличете зла!»
А Сам заклопотано Змія до Себе гукав,
І наказував Змію людей спокусити йти.
…Вже ж не смів Змій ослухатись Бога,
тоді пішов
В чудо-диво сад, в кольоровий безгрішний світ,
І побачивши нагу і прекрасну жінку Ліліт,
Простягнув її плід заборони, скуштуєш, мов.
А потім, як знаєте, жінка давала Аті
Відкусити шматок. І розгнівався наш Творець,
Бо посміла згрішити людина, творіння вінець.
Ну то й вигнав із раю, сказавши: «На землю йдіть!»
А в Бога кріпилось життя на вірі людей.
І віру Він пив і віру людську Він їв.
( А став сатаною тоді наймудріший Змій,
І сльози текли із його жовтуватих очей.)
Тож зненавидів Бога Змій
тай пішов з небес,
На яких двохперсто його проклинала Творця рука,
Спокушати людей, щоб їх віра була слабка,
Щоб не стало віри зовсім, щоб помер Отець!
…І ходив тисячі років по гріховній землі.
Він дияволом став і запевнював: «Бога нема!!!»»
…І замовк мудрець, і поникла його голова,
І заплакав мудрець (бо води не було), без сліз…
Тай дивився, як гаснула віра в старих і малих,
Тай дивився і плакав отой сатана-віщун;
…Бог помер, і тоді із небес сухих
впала
глухо
і боляче
перша
краплина
дощу!..
2008
