17.02.2011 01:46
for all
725 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Олександр Волошин

Романтика

Романтика

Я пам’ятаю по́ру цю з струмками,

З промінням сонця, що несе у дім весну.

Із тво́їми, солодкими вустами,

Які я так закохано-люблю!


Я пам’ятаю ці обійми, диво-ночі,

І душу цю, по-янгольски святу.

А в них казкові очі ті дівочі

В яких тону й закохано-люблю!


Я пам’ятаю крила, що здійняли,

Вітрила в штилі - нашім кораблю.

І день, коли соромлячись сказала,

Тихенько так: - «Закохано-люблю»!


Я пам’ятаю грацію, що в танці,

Ти передала в спадок журавлю.

Моя ти доле неземна, моя обранця,

Лети до мене - я закохано-люблю!


Я пам’ятаю вітер, що куйовдить,

Твоє волосся, що схоже на зорю.

І ті шляхи, якими звабить – водить,

Смачне оте закохане-люблю!


І ті пелю́стки без засмаги, що скори́лись,

Під поцілунками, що гріють більш вогню

І руки тії, що так шовково просились

В таке смішне закохано-люблю!



Черкаси, 23-25.01.2011

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись