09.04.2016 07:17

для всіх

132

5 | 5

 © Ольга Шнуренко

Поет і громадянин_Гроза

з рубрики / циклу «Переспіви, за мотивами»

(за мотивами поеми М. Некрасова

"Поет і громадянин")

Ласкавий, сонний, теплий, літній вітер

Вітрила заколисує привітно.

Гроза мовчить, у сяйві сонце-дня

Із хвилями курличуть небеса...

Біжить вітрильник гарно і надійно, 

І серце у мандрівників спокійне, 

Неначе замість тверді корабля

Під їхніми ногами є земля…

Та вдарив грім і буря стогне й квилить, 

І снасті рве, донизу щоглу хилить, 

Тепер не час для шахової гри, 

Пісні чекають слушної пори!

І навіть пес про небезпеку знає, 

Шалено й голосно на вітер лає, 

Немає більш важливих в нього справ, 

А щоб робити ти, поете, став?

Невже в віддаленій каюті темній

Читав би вірші, пристрасні й натхненні, 

Лінивців вуха лірою втішав

І грізний гуркіт бурі заглушав?

Гроза шумить, хитке Свободи судно

Жене в безодню, темну і безлюдну, 

Поет кляне ворожі грізні хвилі, 

Простий громадянин мовчить і хилить

смиренно голову свою в ярмо, 

йому свобода й рабство - все одно…

***

(оригінал)

Гроза молчит, с волной бездонной

В сияньи спорят небеса, 

И ветер ласковый и сонный

Едва колеблет паруса, -

Корабль бежит красиво, стройно, 

И сердце путников спокойно, 

Как будто вместо корабля

Под ними твердая земля.

Но гром ударил; буря стонет, 

И снасти рвет, и мачту клонит, -

Не время в шахматы играть, 

Не время песни распевать!

Вот пес - и тот опасность знает

И бешено на ветер лает:

Ему другого дела нет...

А ты что делал бы, поэт?

Ужель в каюте отдаленной

Ты стал бы лирой вдохновленной

Ленивцев уши услаждать

И бури грохот заглушать?

Гроза шумит и к бездне гонит

Свободы шаткую ладью, 

Поэт клянет или хоть стонет, 

А гражданин молчит и клонит

Под иго голову свою...

м. Київ, 9.04.2016