Не розтягуйте її
Річки, озера, синє море
Поля зелені і луги
Та мабудь доля України
Бо хочуть бідну розтягти.
Розтягують її, як гумку
Які в людей тепер думки
І все ж таки на мою думку
В нас появились жебраки.
Не можна так, одні гуляють
Живуть, як аси у ці дні
А там десь з голоду вмирають
І плачуть нині на землі.
Усе завмерло на Вкраїні
Колгоспи, фабрики, заводи
Неначе капці ті, що нині
А завтра знову вийдуть з моди.
І все ж таки, пора настала
Щоб Україну вибирати
Усе здолаєм, подолаєм
Ми мусемо на ноги стати.
06. 04. 1998 р.