Сто слів про маму
Там вечір пахне м`ятою,
І в`яжуться казки.
Там квіти понад хатою
У крапельках роси.
Немовби мама вишила
Їх всі на полотні.
Немовби в небі високо,
Летіли журавлі.
А небо завжди кольору
Матусиних очей.
Узори стануть долею
Для журавлів-дітей.
Матуся все клопочеться,
Їй спокою нема.
Найменша квітка горнеться
До рук її тепла.
Міняють зими з веснами
Яскраві кольори:
Від лагідно-небесного
До сірої зими.
І все частіше хочеться
Розмови та тепла,
Бо дні в роки клубочаться,
І плинуть мов вода.
Знов вечір пахне м`ятою,
І мамині казки.
Сон. Квіти понад хатою
У крапельках роси.
