Недописаний злочин
Ти також відчув, як прогіркли слова на вустах
Несказані вчасно?... А ті, що їх краще б не чути,
Отрутою впали на денце душі... в тих садах
Троянди накинули траурний саван цикути.
Зі стрілок годинника скрапує смуток… тік-так…
І падає небо у чашу розбиту… Не дихай…
Затримай у грудях тепло хоч на ще один такт –
І з видихом сонце моє відпускай… тихо… тихо…
А я відшукаю пустелі забутих світів,
В яких навіть вітер ім`я твоє не прошепоче.
У жмені ховатиму зорі /несказаних слів/,
Надкушені яблука… наш недописаний злочин…
