Ряснi дощi...

Всi пелюстки їх ляжуть на траву, 

Їм там не зручно, холодно i гiрко, 

Та що поробиш, щастя вiдцвiло 

I вже згаса кохання мого зiрка. 

Були часи, щасливi i яснi, 

Не поспiшай, дай нам одну хвилину, 

Iдуть дощi, oцi ряснi дощi... 

i в цiй стихiї я вiдверто гину. 

Нiчого не зроблю - ти не моя, 

Хтось над тобою має вищу силу 

I ти не знаєш i не знаю я, 

Яка цьому на світі є причина. 

Ряснi дощi...Надворi, на очах, 

Iдуть, iдуть i все нема їм спину. 

I двi пелюстки у моїх руках, 

Вже обiгрiю лиш наполовину.