Слухаю час
з рубрики / циклу «Тереотично»
А я слухаю час.
Він бринить цим дощем через шибки.
Він натиснув на газ
І давно не шкодує за збитки.
Він проходить крізь сон,
Заплямовує холод в веселку,
Біля цих десь вікон
Заглядає у душі люстерком.
Він туманом іде.
Його чути у поїздах й дзвонах,
Ніби ще чогось жде.
Загубившись у шумних вагонах.
Він лягає на сніг:
Я ще досі впізнаю й побачу.
Пропущу на поріг,
Хоч за дещо ніяк не пробачу.
Він вбирає життя,
Губить душі й тумани в озерах,
І не мав почуття,
У житті не літав в інших сферах.
Я ще слухаю час.
Він бринить цим дощем через шибки.
Тисне завжди на газ
І давно не шкодує за збитки.
