Кілька граней
Котик, тиша, кілька граней,
Він не перший – не останній,
Він насправді десь по світу
Бродить нині срібним вітром.
Котик,
Тиша,
Ранок,
Грані,
Місто стомлене вогнями,
Місто з вікон як в затишші –
Ледве дише,
Ледве дише…
Кілька клавіш,
Котик,
Струни,
Хай по ньому нині сумно.
Але, зрештою, у світі
Він – звичайний літній вітер.
Не лишається на місці,
Вічно рветься в небо чисте…
