Та вже як є. Чого ж ти стогнеш
І завиваєш, як буран?
Ховаєш моє змерзле тіло
У забезпечений капкан.
Та вже як є. Чого ж ти плачеш?
Дай трохи спокою очам
І для хороброї розмови
Пережили си кілька грам.
Та вже як є. Чого ж ти хочеш?
В зеніті сонця, тиші зір?
А що я зроблю, як втаївся
В душі безлюдній дикий звір.
Та вже як є. Бери і бався.
Катай, як м`яч, з кутка в куток.
Та знай - ще виб`є час назавжди
Годинниковий молоток.
Та вже як є…
Калуш, 7.12.2007 р.
