17.02.2011 22:56

-

812

2 | 2

 © Тетяна Чорновіл

БУРУЛЬЧИНІ СЛЬОЗИ

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

Бурулька плакала-ридала, 

Не стримувала сліз гірких, 

Бо, вкутавшись у мокрий сніг, 

Зима на хмарах відлітала. 

– Куди ж ти! – плачучи питала,  

– Ще в нас лишилось стільки втіх!... 

Не доказала, та й розтала, 

І плач бурульчин раптом стих… 

Дзвінкий струмок з тих сліз з‘явився, 

Враз землю звеселив сумну, 

Й десь з талою водою злився… 

Здолавши кригу навісну, 

Несмілий пролісок пробився. 

Вітав він квіткою весну, 

І прокидаючись від сну, 

З струмка холодних сліз напився.