Кінець буття
Чуєш як рипить
Вся земная вісь,
Що як трісне вмить
Наче старий віз.
Певно все злетить
Десь в космічну даль,
Де не можна жить
На великий жаль.
Люди нищать світ,
Де вони живуть,
Скрізь пустелі слід,
Де вони пройдуть.
Знищують живе,
Труять все навкруг,
Тихо смерть пливе
З ядерних їх рук.
Стогне світ й мовчить,
Тільки вісь рипить,
Як же люд навчить
Все живе любить?
Зійде ж нанівець,
Пропаде життя,
Вже тоді кінець
Людського буття.
м. Київ, 14.02.98.
