Хмарочоси
Хмарочоси розпинали небо,
Креслячи то цвяхи, то хрести.
І воно ховалося у тебе,
Намагалось синню розцвісти.
Влий мені до вуст краплинку сині,
Хай вона торкне ледь-ледь очей.
У бетоннім місті всі ці тіні
Більше вже не схожі на людей.
Скалки неба вплутались в волосся.
Всюди – гомін фальші і юрби.
Піднімаю очі. Хмарочоси.
Це вони-бо небо розп”яли.
