Лавінія
В краю Венери, Марса і Сатурна,
Між рідних і близьких мені людей, -
О мамо, мамо! – я ж кохала Турна.
А всі кричали: доля – це Еней.
А всі кричали: він же – справжній лицар,
Прибув із Трої, нині буде тут.
Які в його людей засмаглі лиця!
Як рівно й гарно в бій вони стають!..
Еней рвучкий, сміливий – я це знаю.
Державець, що не терпить протиріч.
Якби ж ви знали, як же Турн кохає!
Дививсь на мене – не відводив віч.
Горіли чистим полум’ям ланіти,
Ледь-ледь торкав гарячої руки…
Він тут, на полі.
Він лежить.
Він вбитий.
Мене до нього так й не підвели.
Еней радіє, б’ють музики в бубни,
Багато флейт, пісень, квіток, вина.
Амато, мамо, я ж кохала Турна, -
Я, вбивці нареченого жона….
