21.05.2016 23:30
для всіх
150
    
  5 | 5  
 © Панін Олександр Миколайович

Троллейбус

Троллейбус

Ироническая философия

Жизнь – это жизнь, а свет – это свет,
Люди всегда есть люди,
То, чего в жизни сегодня нет.
Завтра, возможно, будет…

Автор не установлен…

Сумрак в комнате густел, 

Пол затрясся дрожью, 

То троллейбус прозвенел

За моим окошком.


Поглощенный темнотой

Катится беспечно, 

Полный он или пустой

Будет на конечной –

Развернется и опять

Вспять все побежало, 

Только жизни не начать, 

Не начать сначала…


Из богатств, 

что в путь собрал, -

Жалкие остатки:

Слишком чувствами

швырял

Я на полустанках.

Искривлялся мой маршрут, 

Годы всё летели, 

Я забыл куда спешу, 

Не припомню цели…

А отправлюсь на погост –

Мало что убудет:

Я ведь счастья не принес

Ни себе, ни людям.


Снова дребезжащий звон, 

Как проклятье с неба -

То за стынущим окном

Прозвенел троллейбус.

Развернется – снова вспять

Трасса побежала, 

Только мне уж не начать

Жизнь мою сначала.


Киев, 70-е годы

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.05.2016 07:58  Тетяна Белімова => © 

Трішки сумно... З легкими нотками мінору. Філософія близька і зрозуміла кожному, як мені здається. Який слід ми лишимо по собі на землі? Чи зробимо хоча б одну людину щасливою? 

 22.05.2016 19:39  Олена Вишневська => © 

так легко лягає на душу, такий нелегкий лишаючи слід роздумами, які пробуджуються емоціями від прочитаного... чудовий вірш, Олександре Миколайовичу!

 22.05.2016 17:55  © ... => Галина Мирна 

Дякую на доброму слові, пані Галино, цей вірш - чисто інтуітивна, імпровізаційна творчість. коли наче приходить хтось, або щось і просить/вимагає викласти ту чи іншу історію. У персонажа цього вірша темна полоса обов`язково посвітлішає.

 22.05.2016 14:28  Галина Мирна => © 

Не знаю, кого тоді стосувались ті рядки, але ви жили і живете для людей. Також сумний вірш... але дуже повчальний. Ваш фанат, Г.