01.06.2016 13:11
for all
148 views
    
rating 5 | 6 usr.
 © Олександр Новіков

Загальні

Вони зустрічались лише на загальних фото,  

на флешках знайомих, чомусь по різні боки монітору,  

його поглядом жевріє сонце, ллють зливи Кіото,  

її ж очі сповняють льоду блакить і вогонь непокори. 

Хоч були надто різні, вони знали, що не протилежні,  

та й усе, що не схоже розділяє, насправді, лиш спалах,  

і в миттєвостях танцю між ними зайнялася пожежа,  

і в полисках полум`я зникала бенкетна зала. 

Але він пішов тоді в ніч, лишив по собі недомовленість,  

а вона лиш на ранок заснула, не знайшовши причин свого занепокоєння,  

ніби вже й не болить, тільки опіки ті незагоєні,  

їх запізно навчили ніколи не жаліти за скоєним. 

та чомусь не ростуть за спиною, тоді відрізані крила,  

хоч і в серці живе ще натхнення польоту,  

в їх очах чути крик: ми ж з тобою інакше хотіли,  

та вони зустрічаються лише на загальних фото. 

Публікації: Олександр Новіков

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 15.06.2016 00:42  Олена Коленченко => © 

Цікава історія кохання...Сподобалось! 

 02.06.2016 09:45  Тетяна Белімова => © 

Невеличка історія у маленькому кадрі!
Трагічна... Невесела історія кохання...  

 02.06.2016 07:39  Тадм => © 

відчутні рядки.... 

 02.06.2016 07:32  Тетяна Чорновіл => © 

Сумна поезія.
Нехай добром повернеться... 

 01.06.2016 15:22  Каранда Галина => © 

класна задумка. і реалізація теж.