Жита дикого спрагле колосся...

з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»

На завихренні присмерку й світла,

В ночі мареннях чи наяву

Сонця маківка в небі розквітла

І шелеснула в сонну траву,

Аж нахмарене тло зайнялося.

А в пітьмі спалахнули червоні

Цвіту макового пелюстки.

Серед них у духмянім уклоні

Щось шепоче під вітру ривки

Йду без стежки, забувши тривогу,

Не питаю, де взявся тут ти.

Знаю – треба шукати дорогу

В сон, де сполохами темноти

Мліє сонце в гарячому згустку.

Нічка досвітки, маками шиті,

Із росою зронила в траву.

Не вслухайся до шепоту в житі,

Зачекай… Ще між снами зірву

Палахкого цілунку пелюстку.

Візьміть участь в обговоренні

16.06.2016 14:48 Олександра => ©

В Ваших віршах відчувається якись спокій. Просто захоплена

14.06.2016 23:59 Олена Коленченко => ©

Надзвичайно красиво!!! Слова та світлинка заворожують))

14.06.2016 19:08 Тадм => ©

вишукано, як завжди!

14.06.2016 01:53 Серго Сокольник => ©

Шик. Плюс гарна складна композиція. Що казати- з насолодою читаю Вас, Таню)

Зачекай… Ще між снами зірву
Палахкого цілунку пелюстку...
І картинка така, що зливаєшся з нею читаючи Вас

П`янка, духмяна насолода) Дякую Вам за неї!

Ой яка трепетна поезі, сонця маківка особливо сподобалась до поцілунку звичайно)

Я просто в захопленні, як реабілітуюче на мене діє Ваше красиве і образне слово!... Дуже гарно! Дякую.

Дуже захоплююче. Дякую за незрівняне ні з чим задоволення.

Чудова поезія... Неперевершена образність... Дуже гарно....