Марнотратна
І падала стеля донизу,
І тисла її до підлоги,
І шаркали біля обличчя
Чиїсь дуже впевнені ноги.
Лунало: «Ходи лише прямо,
Хай стежка кривою не буде.
Що в серці твоїм не важливо,
Важливо, що скажуть люди!
Усміхнена будь, не печалься,
Вставай і працюй щогодинно.
Хай вікна, мов сонце, іскряться,
Хоч в душі вже давно павутиння.
Готуй і пери завзято.
Проте хай сусіди не бачать.
Бо ж сьогодні не можна – свято.
До церкви потрібно, значить.
Всі заздрять навколо.
Будь певна!
Ховайся! Ховайся! Ховайся!
Це сукня нова?
А даремно купила її. Начувайся.
Щодня у книжках. Марнотратна
Не з нашого світу приблуда…
Вгамуй в своїм серці багаття,
Адже цього так хочуть люди… »