Дракониця
з рубрики / циклу «Тереотично»
Ходить під вербами: хвора, згорблена й втомлена.
Очі опущені. Лише сльоза собі зрониться,
Блудить по світу далеко, долею зломлена,
Перша щаслива і перша нещасна - дракониця.
Крила павук обплітає сто літ павутинням,
Кігті затерлись об сірі асфальтні дороги,
Доле жива, та хіба вона в світі цім винна?
Падає, встане, і знов блудить тут до незмоги.
Втома зморила тебе, моя люба драконице,
Носиш маленьке крилате дитя сивих гір,
Але ніколи цей світ вже тобі не уклониться,
Зараз-бо він переплетений з швів недовір.
