Ти говорив...
з рубрики / циклу «Лірика почуттів»
Ти говорив: тобі пасує сонце –
волосся спалах
у відблисках зіниць – лукавий сміх
Він, ти вважав, це не що інше – замах
на спокій – відвук громовиць....
Ти говорив: тобі пасує щастя
і повні жмені справжнього тепла
жбурляв наосліп....
Мов, колись та й вдасться
поцілити, виддячивши сповна....
Ти не казав: в тобі моя відрада
із пафосом виснажливих визнань
Не відаючи, як насправді рада
шаленству непромовлених зізнань
