Самота
Дівчино, ти чужа.
Ти ходиш, мов привид за мною.
Он бачиш - оце є межа,
Залиш всі слова за горою!
Та ні, не слова.
Залиши ту безодню мовчання,
Бо я, жінко, досі жива,
Залиш захололі забуті повчання.
Бо ти - Самота.
Прожила зі мною багато.
Бо ти - Пустота,
Ти садиш щоразу за грати.
А я - утомилась.
О дівчино, жінко, облиш!
Тобі поклонилась!
І що тепер знову звелиш?!
Я вкохана в тишу,
Навчила цього ти мене.
Я дощ не полишу,
Аж поки він геть не мине.
Самотність, іди.
Я так довго не знала тепла!
Весь біль забери,
Аби я силоміць не втекла...