04.07.2016 19:54
для всіх
217
    
  6 | 6  
 © Олександра

Самотність

Самотність

Вона була ножем мені у спину, 

На плечах вже здавалася горою, 

А я жалілася, здавалось, беззупину.

Й незчулася, як стала та сестрою.


Я билася із нею кілька років, 

Я волі геть не знала у свій бік, 

Вона ж дала мені в житті уроків, 

Без чих би не прожила навіть рік.


Я в ній зросла. І виросла із нею.

Я в ній навчилась просто в світі жить, 

Вона зробила дивну галерею:

Із миті суму - в щастя кожну мить.


Я відреклась. Я час рахую в милі, 

Нема і згадки попелу моста.

З самотності навчилась брати силу, 

Вона - і друг, й порадник, і сестра.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.07.2016 09:17  Тетяна Белімова => © 

Сашо! Це твій, без сумніву, найкращий твір. Сильний і мудрий по-дорослому!

Не знаю, що саме спонукало тебе до написання, але пригадую себе у твоєму віці. Бували подібні стани... Близьке мені було б тоді.

Майстерно! Молодчинка))

 05.07.2016 19:30  Тетяна Чорновіл => © 

Гарний вірш! А самотність мине, залишивши чудові спогади про себе. Варто на це надіятись. Все буде добре.

 05.07.2016 03:08  Серго Сокольник => © 

Гарно) В останньому рядочку я б трохи з приголосними погрався) Мерсі)

 05.07.2016 01:53  Каранда Галина => © 

Дуже класно.

Мені оці три рядки не пішли тільки:

Я волі геть не знала у свій бік, 

Вона ж дала мені в житті уроків, 

Без чих би не прожила навіть рік.

Якщо їх трохи підрихтувати, буде супер.

 04.07.2016 21:50  Галина Мирна => © 

Самотнім людям набагато легше стати самодостатніми і зрозуміти, що щастя не залежить від когось іншого. Воля! Я часом сумую за тим періодом життя... Також недооцінювала...