Зворотнім шляхом
Спалахують думки - тривоги діти,
останнім часом всі чомусь до ночі,
а я не знаю де ся притулити,
аби не чути мову неспівочу.
Вона ворожа стала, хоч i рідна,
й нічого з цим я вдіяти не здатна,
тому що нею віддають огидні
страшні накази від рашиста-ката.
Перевертні, вовки в овечій шкірі
заполонили мирнеє містечко.
Не голуби злітають в синій вирій,
а ґедзі чорні з пістолета "стечкін".
Здається, час іде зворотнім шляхом:
рік "сорок третій" - історичне коло,
блищить на сонці у фашиста бляха,
а діточки жахаються навколо:
- Ой, мамо, мамо, бачиш, онде німці!
- Ходи до мене, їм до тебе - дзуськи!
- Ой, мамо, тата нашого... у річці...
та тільки, то не німці, мамо, - руські.
Харків, 26 квітня 2014
