09.07.2016 16:02

для всіх

182

6 | 6

 © Тетяна Чорновіл

На досвіткових рос осонні

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Встає загравами світання

З туману сонце первозданне, 

І ночі зблідла мить остання

Посеред хмар імлистих тане, 

Зійшовши темінню в їх плин.

А сонце зблискує в загравах.

Ще спалах – і зі снів туманних

Розсиплеться по стихлих травах

На сотні сонечок духмяних

У сріблі росяних краплин.

Пригуб краплини в сну спокої

На досвіткових рос осонні.

О, не розлий роси тремкої

Бо кожне сонечко в долоні

Промінням диво дня снує, 

Де трав колосся мріє в тиші

Між вітру подихів неспішних

Та в трепетних небес узвишші

Від слів твого зізнання ніжних

Зайшлося серденько моє.