10.07.2016 06:41
для всіх
176
    
  3 | 3  
 © Наталія Бугаре

Солона елегія

Солона елегія

Жебрачка осінь шепотіла листям -

сухим, опалим, що немов сміття

покрило жовті трави шовковисті...

Склювали горобинове намисто

синиці.

Зверху неба мокрий стяг

непраною онучею провиснув.

Над коминами вітрюган навмисне

куйовдив диму чорного клуби.

Насоталась земля моя журби

й солоних сліз, від болю гіркуватих.

І старцями ходили по-під хати

примари тих, що не прийшли з війни...

Комусь - діди, але мені - сини.

Не бачать світу виплакані очі, 

та пальці пам`ятають...

Моцарт? Бах?

Ні, Лисенко. Елегія.

Жіночі 

надії щезли.

Тільки сльози на губах...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.07.2016 14:00  Каранда Галина => © 

Що-що, а талант у Вас точно є.
Цікава, складна форма.
Мені сподобалося.

 10.07.2016 13:29  Серго Сокольник => © 

Ну, "відомщу жорстоко", Наталі))) Хоча я ніколи не позиціонував себе критиком))) Лише по деяких позишн)))

( а в лапках візьму, що вірш змістовно мені особисто подобається, як гарна жіноча поезія)

А тепер

Строфа

Не бачать світу виплакані очі,

та пальці пам`ятають...

Моцарт? Бах?

Наступна

Ні, Лисенко. Елегія.

Жіночі

надії щезли.

Тільки сльози на губах...

Слово ТІЛЬКИ абсолютно випадає з ритму.

Ще

Й СОЛОНИХ СЛІЗ-

я б убрав Й (погодьтесь, милозвучніше, бо це класичне скупчення приголосних, досить звичайної коми)

Ще трохи незрозуміла сама ТЕМА ЖІНОЧИХ НАДІЙ.

ПРИ ЦЬОМУ ПЕЙЗАЖНЕ СПРИЙНЯТТЯ ГАРНЕ, повторюю)))

А взагалі-то в поезії той, хто собі критик, тому критика не надто й потрібна (і навпаки))) Поезія- річ тонка. Я отут, на сайті ще раз підтвердив для себе особистий ВИСНОВОК, моніторячи тут колись певний розумовий колапс, що ЯК НЕ ВЧИ, НАВЧИТИ ТАЛАНТУ НЕМОЖЛИВО). А ось у якусь "бригаду пожиттєвих учнів" записати- милості просимо)))

І ще, Наталі, скажу (що теж ну дужжже буде актуально)- БІЙТЕСЬ ДАНАЙЦІВ, ДАРИ ПРИНОСЯЧИХ))))

Особливо ТУТ)))

 10.07.2016 08:57  Якобчук Павло => © 

Дуже гарно, образно, бажаю творчої наснаги.