10.07.2016 06:32
для всіх
162
    
  4 | 4  
 © Наталія Бугаре

Щось мучило мене

Щось мучило мене
Гортає вітер ноти самоти,
Звучить романс - мелодія печалі,
І хтось незримий пише на скрижалі,
Як наші перетнулися світи…

Людмила Долинская


Щось мучило мене, немов комар

дзижчав тоненько жалібно на вухо.

Та хто його дзижчання тихе слухав

в цей день, що оповитий смутком хмар?


А я все зрозуміти не могла, 

чому так тоскно... Сірість шовкоплинна

пошматувала вічність на хвилини, 

зір погасила дощова імла.


І лиш коли ударив в дзвони грім, 

немов остання надійшла година, 

в душі моїй завила хуртовина, 

як над покійником:" Не він... не він... не він..."

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.03.2017 10:28  Надія Крайнюк => © 

Чудовий вірш, Наташо!
"І лиш, коли у дзвони вдарив грім,.."
***Виявляється, про сум можна написти ось так гарно. Дякую Вам!
/Софі/.

 10.07.2016 21:17  Ольга Терен => © 

Чудовий вірш! Дякую!

 10.07.2016 14:58  Олександра => © 

Повторюсь,

 чому так тоскно... Сірість шовкоплинна

пошматувала вічність на хвилини, 

зір погасила дощова імла.

Дуже сподобались рядки

гарний вірш

 10.07.2016 14:12  Каранда Галина => © 

гарно

 10.07.2016 14:03  Тадм => © 

сподобалось: "Сірість шовкоплинна
пошматувала вічність на хвилини"....
Вітаю тут :)

 10.07.2016 13:12  Серго Сокольник => © 

Та хай собі ЖИВЕ, ЖИВЕ, ЖИВЕ...
Знайдеться щось свіженьке і нове))))))))