Елегія осіннього лісу

з рубрики / циклу «Поетичні акварелі»

«Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві»
#Ліна_Костенко

Сказала Ліна – "Ліс живий!"

І це, звичайно, аксіома.

Повітря чисте - йди і пий!

Так затишно, неначе вдома…

Про щось шепоче листопад,

Скриплять оголені дерева,

Сумує небо без рулад,

Глибоке сірооке мрево…

Хтось там у листі шарудить,

А потім з гілочки на гілку

стрибає, завмирає, вмить

ховається у теплу нірку…

Мене вітає білий гриб,

Схиляє шляпку в реверансі,

А темні хащі кличуть вглиб,

Де озеро дрімає в трансі…

Живе там Мавка лісова,

За літеплом щодня сумує -

Чи віднайду такі слова,

Що смуток в серці затамують?

Вразлива у дерев душа -

Убивця той, хто їх рубає,

Кохання Мавки й Лукаша

В далекий вирій відлітає…

#Ольга_Шнуренко

м. Київ,