А насправді я - Пташка
А насправді я Пташкою досі зовуся.
Геть не личить, казав хтось, мені це ім`я.
І не кличте мене, або ж - не відзовуся!
Для людей нестерпима душа пташки моя!
Що ж ті люди, кидають у клітки свободу...
Я не знаю, жаліти кого вже тепер:
Чи катів, чи заручників, продану вроду?
Та дарма: на вітру буде кілька лиш пер.
Все згорить: все погасне. Чи затопить болотом.
А життя от-таке, що іди навпрошки.
Кожен з нас буде мріяти жадібно злотом,
А у небі летітимуть вічні пташки.
Що ж ви, люди? Через вас я змінилась,
Як багато сварились! Як багато було...
А насправді я Пташкою досі лишилась,
Тільки в мене кривавить оце синє крило.
