Стій! Назустріч землі польоту
Телеграму я шлю в журбі,
І в яку б не було погоду
Хай доставить поштар тобі.
Підведи свій збентежений погляд –
Може я за дверима стою
Чи живу десь у місті тут поряд,
А не там, у землі на краю.
Галілею не вірячи й лиху,
Від безумства надій спалахни
І, біліша північного снігу,
Двері після дзвінка відчини.
_
Стой! Вращенью земли навстречу
Телеграмма моя идет.
И тебе в тот же час, в тот же вечер
Почтальон ее принесет.
Поведи помутившимся взглядом,
Может быть, я за дверью стою
И живу где-то в городе, рядом,
А не там, у земли на краю.
Позабудь про слова Галилея,
От безумной надежды сгори
И, таежного снега белее,
Зазвеневшую дверь отвори.
