Тане в синій млі помалу
Далі милої півкруг,
Де б ми щастя не піймали –
Виривається із рук.
В метушні лункій вокзалу,
На літовищі пустім –
Від чекання толку мало,
Коли щастя кине дім.
Щастя біглого слідами
Пробираємось тайком,
Не швидкими поїздами,
А по-давньому – пішком.
І на лицях пішоходів
Пузириться смага зла,
Що весна погоді в спротив,
Мов пургою, обпекла.
_
Синей дали, милой дали
Отступает полукруг,
Где бы счастье ни поймали –
Вырывается из рук.
И звенящие вокзалы,
И глухой аэродром –
Все равно в них толку мало,
Если счастье бросит дом.
Мы за этим счастьем беглым
Пробираемся тайком,
Не верхом, не на телегах.
По-старинному – пешком.
И на лицах пешеходов
Пузырится злой загар,
Их весенняя погода
Обжигает, как пурга.
