Текст агітбригади школярів на антикорупційну тематику
жартівливий, але, на жаль, правдивий
Ми цю історію чули від вас.
Цю або дуже схожу.
Та опинявся у ній хоч раз
В нашій країні кожен.
Жив - був простий українець Петро,
Щирий, розумний, гарний.
Якось він впав і зламав ребро -
Мусів іти в лікарню.
Лікар йому помогти не зміг:
- Кров треба здати, - каже, -
Ні? Поможіть собі самі,
Інший в лікарню ляже.
Дуже обурився наш Петро:
- Так не повинно бути!
І шкандибає з отим ребром,
Щоб справедливість здобути.
Так до міліції він дійшов,
Просить про допомогу.
- Ти, мабуть, - слідчий справу знайшов, -
Бійку зчинив, небого?
Просить, пояснює наш Петро,
Та натякають платити.
Хай вже болить оте ребро.
Лиш би в тюрмі не сидіти.
Далі - ще гірше, бо суд іде,
Свідки якісь знайшлися.
Або з суддею дружбу веди,
Або в тюрмі залишся.
Наш українець продав авто,
Лиш би проблеми вщухли.
І не поможе йому ніхто -
Всі наче враз оглухли.
Довідку взяти хотів на днях
В справі моральної шкоди,
Та в коридорах навік застряг
В черзі всього народу.
Мало того, що платити слід
Там, де дається дарма.
Тягнуть з нас всі, наче з тих ослів
І за автограф гарний,
Довідку, рішення - скрізь хабарі...
З кого тепер питати?
Роблять так судді і лікарі,
Слідчі і депутати.
Хай вже дорослі скажуть тепер:
Що нам із цим робити?
Поки народ український не вмер,
Треба звичай змінити.
Відповідь хай усі дадуть,
В кого закон спитає.
І покарання нехай несуть
Ті, хто людей ображає.
Жити по-іншому буде Петро
І не поклониться чину.
Навіть зі зломаним ребром
Вільна буде людина!
Дрогобич, 2006 - 2007
