Донечкам
Мої дівчатка, вишеньки рясні
Чи яблучка, на сонечку засмаглі,
Ви підросли - всміхаєтесь весні,
А я радію тихо, що вас маю.
Ви неповторні, як моя любов,
Хоча і схожі, ніби дві краплини.
До себе пригортаю знов і знов –
І руки стрімко до обіймів линуть.
Засмучую буває, то простіть.
Буває, часу вислухати мало.
Ви зможете тоді все зрозуміть,
Коли до вас звернуться вперше «мамо».
Тоді любові не жалійте й сил.
То буде цвіт новий, новий початок.
І м’якості вам стане, і краси,
Як стало мамі для своїх дівчаток.
Дрогобич, 2010
