30.07.2016 12:01
для всіх
221
    
  - | 1  
 © Дарія

Вечірня прогулянка

Ти подивилась у вікно, де хтось чужий в чужій оселі.

Так зябко й холодно було в цей вечір вітряний, осінній.

Йшов дощ і бив тихенько в скло, тому була ти непомітна, 

Твій плащ давно уже намок, і далі йти було не сила.

Горіли дрова, трескіт їх був по-домашньому дзвінкий

Та разом з тим не заглушив він плач невпинний та стрімкий.

Вона дивилась на вогонь, сама думками десь далеко

Була душа її і стон зірвався з вуст тонких легенько.

Печаль без меж і пустота. Про це говорить її погляд, 

Вона дитя, проте сама пізнала біль, хоча і ззовні

Своїх думок не видава і тихо піде із кімнати.

І ти підеш також додому після негоди спочивати.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.05.2018 09:09  Каранда Галина => ©