Вечірня сукня

з Галереї жіночих портретів

Влітає крізь відкриту шибку злива,

А на мені одягнута легенька,

В якій я неприховано вродлива,

Вечірня сукня на тонких бретельках.

Мені жбурляє дощ на плечі краплі,

Лякає, злиться. Чи ревнує?.. Всі

Хай поглядом їдять і плечі, й плаття,

Як йтиму від під’їзду до таксі.

Зберу ті погляди і зникну у машині,

Немов з трофеями, і буду переможно

Дивитись в дощ і думати: мужчинам

Чи солодко, коли чогось не можна?

2010 р.

Візьміть участь в обговоренні

20.03.2015 11:07 Володимир Пірнач => ©

Таки часом буває солодко :)
Сподобався текст.

17.03.2015 15:17 Тадм => ©

класно передали настрій героїні. така завершена картинка :)

17.03.2015 09:34 Ганна Коназюк => ©

Красива, чуттєва поезія! Ніби, природа і дощ тут не головне, а повіяло свіжістю і весняним дощем!..
Чудово!

Дуже сподобалось!
Мабуть, солодко-гірко)))

{#} {#} Тоню, клас! Люблю цю поезію. З таким легким натяком на дражливі обставини нашого життя.

Сподобався! Цікаво. Самобутньо...
+)