Сонце, зараз фієста...
Габріель Гарсіа Маркес
Сонце, зараз фієста.
Смерть і життя – це сестри…
Так було завтра і так буде вчора.
А хіба ти не знав, що часу
вже не існує
дуже давно?
Зніми іграшкову прикрасу:
її цокання надто дратує,
для мене – не все одно…
Сонце, зараз фієста…
Смерть і життя – це сестри.
Різниця тільки у тому,
що мертвий – той, хто байдужий.
Задрипану всесвітом втому
зливають в бетонні калюжі
злиденні і королі.
Дивись на планету знайому –
Чи є там живі на Землі?
Сонце, зараз фієста…
Що нам з тобою принести?
Тобі не все рівно, ні?
Мовчання гасить в очах
осмисленості вогні,
голос ковтає страх…
Тобі не все рівно? – Ні!
Добре, ми – ще живі.
Смерть і життя – це сестри…
Сонце… зараз… фієста…