05.08.2016 01:40

для всіх

196

4 | 4

 © Панін Олександр Миколайович

В сирих деревах…

Іронічне

А фонари горели
еле-еле,
И мелкий дождь гасил
души пожар,
И вдруг, в конце
простуженной аллеи,
Твой милій образ
зыбко задрожал…

Из рукописних песенников

*

Кажуть,
що минулим жити
не можна(?)
А хто так каже,
сам живе?

В сирих древах

щастя плаче тихо, 

Ледь чутно розпачу

далекий дзвін, 

В осінній парк вповзає

нишком лихо, 

Промоклий дзвін – квилить

невтішно він…

Як рветься серце, наче

гине сонце, 

Туман холодний серце

врятував, 

І раптом наяву (а може, 

сон це?)

Твій образ милий

між тіней

повстав.

Розсипся, згинь, 

привиддя, 

заклинаю, 

Алея восени лише

моя, 

У парку темнім я одна

блукаю, 

У парку щастя* плачу

тільки я.

Минуле щастя трохи

зігріває, 

Минуле в парку бачу

тільки я.

…………………..

* минулого, звісно.