У безсоння. .
відкупорюю пляшку (не знаю на радість чи на біду)
і поставив на стіл...запалив попіл скидую у кришталь
задивився як місяць мовчанням стікає у пустоту
в павутинних тенетах пітьми весь оплутаний жовтий жаль
відірвав я свій погляд застиглий в задумі в нічне вікно
наливаю неспішно у тиші мовчань і нудьги самот
це домашнє червоне чудове густе мов лікер вино
п"ю повільно смакую ковтаю рубіновий сум марнот
а у небі порізаний лезами хмарення місяць весь
аж хитається в подиху мається в розпачу в відчай ніч
і тополі в благанні здійняли мов віхоть у вітах хрест
аби день розпочався радінням і славою сонцю встріч...
